До Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України – 2022
29 серпня Україна вшановує пам'ять захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Боротьба українського народу за незалежність тривала багато століть. Національна пам'ять українців зберігає спомини про подвиги та жертовність наших пращурів на цьому важкому, политому українською кров'ю шляху, що лише наприкінці ХХ ст. призвів до проголошення незалежності України і створення власної самостійної держави.
З 2014 року уособленням захисників України стали Герої Небесної Сотні, вірні присязі військові з анексованого Кримського півострова, учасники Антитерористичної операції та Операції Об’єднаних Сил на Сході України. Українські воїни та добровольці зруйнували міф про непереможність російської армії. Звитяга українського вояцтва під час російсько-української війни дала країні нових героїв – чоловіків та жінок української армії і силових структур, що воюють на сході України.
Спланована збройна агресія росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з військової операції збройних сил рф із захоплення частини території України – Кримського півострова. Незаконна окупація АР Крим та м. Севастополь стала лише першим кроком рф, спрямованим на підрив незалежності і суверенітету України. Наступним етапом російської агресії стала спроба дестабілізувати ситуацію у східних та південних регіонах України з метою утворення на цій території квазідержави «новоросія». Повній реалізації цих планів вдалося перешкодити, але російські регулярні війська та керовані рф незаконні збройні формування окупували окремі райони Донецької та Луганської областей України.
2 липня 2020 року під час Форуму безпекового співробітництва ОБСЄ начальник Головного управління міжнародного співробітництва і верифікації ЗСУ генерал-лейтенант Леонід Голопатюк повідомив:
«Захищаючи свою незалежність і територіальну цілісність у протистоянні російській агресії, моя країна змушена платити жахливу ціну. Внаслідок збройного конфлікту, розв’язаного росією, вже загинуло 3094 та поранено майже 12 тисяч захисників України».
На певний час активну фазу збройної агресії росії проти України вдалося зупинити завдяки мужності українського народу, який став на захист своєї Батьківщини у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших підрозділів сектору безпеки і оборони, а також добровольчих формувань.
Однак, 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, оголосивши проведення «спеціальної військової операції» в Україні. О 5:00 24 лютого російські війська атакували Україну по всій довжині спільного кордону, з території Білорусі й окупованого Криму. Почали наносити ракетні удари по військових об'єктах у Харкові, Одесі, Києві, Житомирі, Броварах, Херсоні, Миколаєві, Запоріжжі.
З 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан. У цей же час почали з’являтись перші жертви цієї повномасштабної російсько-української війни серед військових, які чинили запеклий опір окупанту та ціною власного життя намагались зупинити прорив російських військ на кордонах нашої держави.
Щодня Захисники і Захисниці України протистояють російській навалі на різних напрямках фронту, хоробро приймають бій, стримують наступ ворога та руйнують його плани. Українські воїни боряться за життя на смерть.
Ключові тези повідомлення
День пам’яті Захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України відзначається 29 серпня – саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових. На жаль, тоді українське військо понесло великі та непоправні втрати.
Надзвичайно важливо згадувати та гідно вшановувати подвиг Захисників і Захисниць, які віддали найцінніше у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України – своє життя. Вони стояли насмерть за кожного з нас – за те, щоб майбутнє покоління мало гідне майбутнє у незалежній країні, а всі ми могли розвивати громадянське суспільство та робити Україну кращою. Ми схиляємо голови у вдячності перед тими, хто тримав небо над нашими містами, даючи нам можливість у цей час вчитися, працювати, розвивати соціальні ініціативи та відстоювали демократію й права людини тут, у тилу.
Ми пам’ятаємо та будемо пам’ятати кожного, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Попри запеклі часи та боротьбу, що не зупиняється, Україна щодня схиляє голову у пам'ять про воїнів, які поклали своє життя за її волю та незалежність, але цей день – для гідного вшанування пам'яті кожного захисника від воїнів Русі-України до героїв російсько-української війни, що загинули у бою. День, коли кожен українець може подякувати загиблим захисникам, виявити пошану, висловити підтритримку їхнім сім’ях, рідним та побратимам.
Кожен має зробити все можливе для збереження історії російсько-української війни, подвиги наших захисників, а особливо тих хто віддав життя за незалежність України.
Підтримка родин полеглих Захисників і Захисниць та гідне вшанування пам’яті тих, хто віддав своє життя за Україну, постійно знаходиться у полі зору держави.
Так, 31 травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила розроблений Мінветеранів законопроєкт щодо створення в Україні Національного військового меморіального кладовища. Це закладе основу практичної реалізації державної політики гідного вшанування пам’яті загиблих Захисників та Захисниць України.
Крім цього, Законом України від 15.03.2022 № 2121-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій» були внесені зміни Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» якими, зокрема, визначено новий статус – член сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Відтак внесені зміни до низки нормативно-правових актів, зокрема, до:
- Порядку надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740 (зі змінами), який визначає процедуру надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України;
- Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, яким затверджено зразок нового посвідчення – «Посвідчення члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Також на сьогодні Урядом проведено низку змін щодо збільшення розміру пенсій в разі втрати годувальника непрацездатним членам сімей загиблих (померлих) Захисників України.
Триває робота з забезпечення реалізації права членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України на санаторно-курортне лікування, медичне забезпечення та психологічну допомогу, безоплатні освітні програми та професійну адаптацію.
Історична довідка
Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Дієвої Армії Української Народної Республіки та Галицької Армії Західноукраїнської Народної Республіки, воїни Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, воїни Української Повстанської Армії протягом століть мужньо билися із ворогами України у тисячах битв та боїв, здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.
Український народ завжди з шаною ставився до своїх Героїв і мав свою традицію їх поховання і вшанування їхньої пам'яті. На великих просторах України в кожному регіоні були свої особливості поховань і проведення тризни, створювалися свої звичаї вшанування загиблих захисників українського народу та країни.
Вперше на державному рівні темою вшанування пам’яті полеглих захисників України почали опікуватись урядові установи Української Народної Республіки. Всі спроби закласти підвалини такої політики на українських землях (1917 – 1920), наприклад, спорудити на честь Героїв Крут окремий монумент у Києві, зазнавали невдачі. Через постійну загрозу самому існуванню незалежної України, до питання обліку поховань українських воїнів та до увічнення їхніх подвигів повернулись лише після 1920 року – на західних українських землях та в еміграції.
Так, у 1920 році, стараннями генерала Марка Безручка та групи українських старшин у Варшаві було засновано Українське військово-історичне товариство (УВіТ), що розпочало збір матеріалів з історії Визвольних змагань. Міністерство сповідань та особисто Іван Огієнко розробили проєкт «Синодика Славних Лицарів Українських» – спеціальних пом’яників для українських православних парафій на Західній Україні та в еміграції, в яких були записані короткі відомості про полеглих козаків та старшин Армії УНР.
Протягом 1920-х років на сторінках українських видань регулярно з’являлися публікації на тему збереження українських військових цвинтарів та окремих могил, в яких, зокрема, наголошувалося про необхідність встановлення більш довговічних надгробних пам’ятників на могилах героїв, а також меморіальних табличок на надгробних хрестах. У 1921 році львівська друкарня «Діло» видала брошуру сотника Армії УНР Михайла Обідного «В обороні могил полеглих лицарів». Брошура стала першою серйозною працею на тему увічнення пам’яті полеглих українських героїв.
Полтавець Михайло Обідний вперше запропонував запровадити єдиний день вшанування полеглих захисників України – 22 травня («на Святого Миколая»). Ця пропозиція прозвучала ще задовго до появи Свята Героїв. Цей день він запропонував назвати «Днем полеглих».
У березні 1927 року у Львові виникає Українське товариство охорони воєнних могил (ТОВМ), яке діяло протягом міжвоєнного періоду (1927-1939 рр.) на території всієї Галичини та навіть за її межами.
Діяльність Українського військово-історичного товариства, Товариства охорони воєнних могил, праця сотника Армії УНР Михайла Обідного є не лише прикладом для роботи сучасних державних інституцій, – їх доробок став фундаментом для формування державної політики у сфері увічнення пам’яті та героїзації загиблих захисників України.
Історія циклічна, і боротьба з колоніальною державою вже тягнеться віками. Орша, Конотоп, Крути, Вапнярка, Гурби, Савур-Могила, Донецький аеропорт, Дебальцево – у цих та сотнях інших боїв українське вояцтво самовіддано, не шкодуючи себе та знищуючи ворогів, боронило Україну від одного і того ж агресора. Спливають століття, але ворог України – той самий: Московія, Російська імперія, Радянська Росія, Російська Федерація.
Окремою сторінкою цієї споконвічної боротьби та незламності стали бої із російським агресором наприкінці літа 2014 року. Їх трагічним та героїчним символом, але водночас і прикладом нездоланності воїнського духу українців став Іловайськ, де українські воїни – військовослужбовці та добровольці – опинилися сам на сам із підступним та нещадним ворогом. За офіційними даними, під час Іловайської операції (7-29 серпня 2014 року) і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» понад 300 українських воїнів загинуло.
На підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві Президент України підписав Указ «Про День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України» від 23.08.2019 року N 621, встановивши День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України – пам’ятну дату, яка щорічно відзначається 29 серпня.
24 лютого 2022 року відкрилась нова сторінка боротьби українського народу, що пов’язання з неабиякою жорстокістю та цинізмом ворога, який будь-якими способами намагається знищити наших захисників на усіх напрямках фронту щоб після знищити усю Україну.
Загибель або поранення українських захисників викликають у нас біль і справедливу ненависть до окупанта. Але навіть в праведному гніві маємо єднатися в прагненні до перемоги над ворогом, протистояти ворожій пропаганді та боротись за Україну кожен на своєму фронті.
