Державні програми, пов’язані із домашнім насильством: виклики сьогодення

Дата: 22.04.2025 10:08

Кількість переглядів: 19

Як відомо, домашнє насильство буває фізичне, психологічне, економічне та сексуальне. При цьому, незалежно від проявів насильства воно бере свій початок з уявлень кривдника про допустимість таких дій щодо іншої особи.

Навіть за умов притягнення кривдника до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства, іноді цього може бути недостатньо для виправлення такої особи й недопущення вчинення ним в майбутньому домашнього насильства. Відтак, окрім притягнення кривдника до відповідальності, в законодавстві передбачені певні програми, на які можуть скеровуватися особи, схильні до вчинення насильства, задля запобігання в майбутньому повторного вчинення ними таких протиправних дій.

Зміна поведінки кривдника є одним із основних напрямів реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. В межах законодавства робота із кривдником можлива через програму для кривдника та пробаційну програму.

В чому ж між ними різниця?

Державні програми для кривдників покликані допомогти людині змінити свою насильницьку поведінку шляхом усвідомлення її проявів агресії, причин виникнення, подолання дискримінаційного уявлення про соціально закріплені ролі та обов’язки чоловіків та жінок, що в кінцевому результаті має мати наслідком формування нової моделі поведінки, яка буде неагресивна та базуватиметься на принципах гендерної рівності та поваги до прав людини. Такими програмами є: 1) програми для кривдників; і 2) пробаційні програми.

Робота з кривдниками шляхом проходження ними таких програм є одним із напрямків державної політики у сфері протидії та запобігання домашньому насильству. Однак постає питання: чи ефективно в Україні реалізовуються програми для кривдників та пробаційні програми?

Який зміст таких програм та який їх порядок застосування?

Пробаційна програма – програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки, або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити.

Програма для кривдника – комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків.

Які наслідки ухилення від проходження програми? Відповідно до ст. 390-1 КК України, умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою передбачає кримінальну відповідальність. Кримінальна відповідальність може настати у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.

Відповідно до п. 12 наказу Мінюсту «Про затвердження Переліку заходів щодо реалізації пробаційних програм» від 28 березня 2018 року №926/5, у разі невиконання особою заходів, передбачених пробаційною програмою без поважних причин, орган пробації застосовує письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 166 КВК України.

У разі якщо суб’єкт пробації продовжує не виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, після застосування до нього письмового попередження, орган пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення особи для відбування призначеного покарання.

За останні декілька років Україна зробила значні кроки у сфері протидії та запобігання домашньому насильству, які пов’язані з прийняттям спеціального Закону у сфері домашнього насильства – «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та підписанням Стамбульської конвенції, яка була ратифікована та вже набула чинності для України.

Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає спеціальні засоби протидії насильству, зокрема направлення кривдника на проходження програми, що відповідає приписам ст. 16 Стамбульської конвенції. У цій статті зазначається, що:

«…сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для запровадження або підтримки програм, спрямованих на навчання осіб, що вчинили домашнє насильство, ненасильницькій поведінці в міжособистісних стосунках з метою запобігання подальшому насильству та зміни насильницьких манер поведінки».

У яких випадках застосовується? Особа направляється на програму для кривдників та пробаційну програму виключно за рішенням суду. У справах про притягнення кривдника до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, суд може направити кривдника на проходження програми для кривдників відповідно до ст. 39-1 КУпАП. Так само кривдник може бути направлений на програму для кривдників і в рамках кримінального провадження. Це передбачено ст. 91-1 КК України.

В цьому випадку направлення на програму для кривдників є одним із обмежувальних заходів, який застосовується до особи, яка вчинила домашнє насильство. Окрім цього, відповідно до п. 6 ст. 194 КПК України, програма для кривдників може бути застосована в інтересах потерпілої особи від злочину, пов’язаного з домашнім насильством до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення на етапі обрання запобіжного заходу, що не пов’язаний із позбавленням волі.

Щодо пробаційної програми, відповідно до п. 3 ст. 76 КК України, на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти обов’язок – виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Хто виконує програми? Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суб’єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про пробацію», орган пробації під час наглядової пробації реалізовує пробаційні програми стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Відповідно до ч. 4 вказаної статті, до реалізації пробаційних програм можуть залучатися підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

Програма, на яку поодиноко направляються засуджені за вчинення злочину, пов’язаного з домашнім насильством, називається «Подолання агресивної поведінки». Така програма складається з 12 занять, її метою є досягнення позитивних змін у поведінці суб’єктів пробації шляхом розвитку навичок саморегуляції психоемоційних станів, управління гнівом та агресивною поведінкою тощо.

Передумовами для того, щоб суд направив особу на проходження тієї чи іншої програми є досудова доповідь, в якій орган пробації повинен надати суду інформацію про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого та рекомендації щодо виду програми, на яку слід скерувати особу залежно від характеру вчиненого нею злочину.

Окрім того, постраждала (потерпіла) особа має також право ініціювати проходження кривдником програми. Так, п. 10. ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що постраждала має право на звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству. Тобто наведена норма дає право постраждалій, яка визнана потерпілою від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, клопотати перед судом про застосування до кривдника, зокрема тих чи інших програм, які спрямовані на корекцію його поведінки.

Як вбачається з норм Закону «Про пробацію», пробаційна програма призначається судом лише за умови звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Водночас наведена норма не узгоджується зі статтею 91-1 Кримінального кодексу України, з аналізу якої вбачається, що суд при вирішенні питання про призначення покарання за домашнє насильство вправі направити таку особу на проходження пробаційної програми незалежно від того, чи звільнено таку особу від відбування покарання, чи призначене будь-яке покарання в межах санкції статі за вчинений злочин.

То в чому проблема? Закон України «Про пробацію» містить вказівку на те, що пробаційні програми призначаються лише для осіб, яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, а нормою статті 91-1 Кримінального кодексу України передбачено право суду призначити пробаційну програму незалежно від виду призначеного покарання чи звільнення такої особи від покарання тощо.

Висновки та рекомендації

Зважаючи на наведене, національне законодавство передбачає програми для кривдників та пробаційні програми, які об’єднані єдиною метою - змінити насильницьку поведінку осіб, які вчинили домашнє насильство, шляхом застосування відповідних методів психології. Незважаючи на наявність таких програм, суди не часто застосовують такі програми, що свідчить про необхідність вдосконалення таких програм та проведення просвітницької роботи серед суддів щодо можливостей їх застосування.

Застосування таких програм пояснюється наступним:

непоодиноко трапляються випадки, коли сімейні відносини з кривдником офіційно припинені, але люди об’єднані спільним місцем проживанням, а тому постраждалі надалі зіштовхуються з агресією та насильством. Тому проведення з кривдником роботи у формі бесід, індивідуальних та групових занять із застосуванням відповідних методів психології допоможе останньому побороти свою деструктивну модель поведінки та загалом патологію насильства, що своєю чергою позитивно вплине на життя постраждалої особи та самого кривдника;
ефективне застосування програм для кривдників позитивно впливатиме на державну політику, оскільки держава відповідно до своїх міжнародних зобов’язань буде належним чином виконувати заходи протидії домашньому насильству та сприяти тому, щоб таке явище викорінювалося із суспільства.